 Україна. Харків. ОСК «Металіст» Головний арбітр: Станіслав Сухіна (Росія)
Асистенти: Тихон Калугін, Антон Авер'янов (обидва - Росія) Україна - Литва 4:0 Голи: Алієв 10, 16, Шевченка 68 (п.), 78 Україна: Горяїнов, Тимощук, Чигринський, Шевченко (Селезньов 79), Алієв (Девіч 69), Гусєв (Польовий 75), Мілевський (Олійник 56), Кобін, Михалик (Русол 83), Коноплянка, Ротань (Федецький 83) Литва: Орлаускіс (Карчемаркскас 46), Радавічус, Лукса (Каваляускас 82), Данілевічус, Бернадс (Калонас 66), Алундевіс, Івашкевічус, А. Клімавічус, Галкевічус, Новіковас (Пошкус 58), Станкевічус Попередження: Алієв 34 - Івашкевічус 9, Радавічус 64, Алундевіс 67, Лукса 1981 Початок матчу, як і годиться, пройшло в атаках господарів, але запам'яталося грубою помилкою Михалика неподалік від своєї штрафної. Тарас незграбно прийняв м'яч, і Шернас легко обікрав захисника і, якщо не чіплятися, вийшов один на один. Якщо б литовець не поспішив з ударом, йому ніхто б уже не зміг перешкодити, а так м'яч пролетів над поперечиною. Лиха біда початок, далі наші намагалися відрізнятися вже біля чужих воріт. Алієв розрізним пасом вивів Шевченка на лівий край штрафного, але прицільний удар Андрія в дальній кут Арлаускіс зумів парирувати. Однак на 9-й хвилині голкіпер вже не виглядав таким орлом. За знесення Шеви у 30-ти метрах від воріт був призначений штрафний. Звичайно, Алієв пробив здорово - могутньо, в обвід стінки. Але все ж деяку частку голкіпер повинен взяти на себе: він зміг лише зачепити м'яч, але не відбити його - 1:0, Україна швидко повела в рахунку. Литовці пробували огризатися, але за рахунок пресингу по всьому полю українські гравці обмежили можливості суперника і розширили свої. На 16-й хвилині Кобін на лівому фланзі вдалим пасом задіяв Шевченка, той від лицьової зряче направив м'яч у напрямку одинадцятиметрової точки, а там Алієв, випередивши захисника з ходу вразив лівий нижній кут воріт Арлаускіса - 2:0! 16-а хвилина - а вже дубль. А ось другий забитий м'яч істотно змінила картину на полі. Навмисно чи ні, українці відійшли назад, а гості, навпаки, «натиснули на педаль» у нападі. Не сказати, що це миттєво змінило розстановку сил на полі, але роботи у захисників збірної України та її голкіпера додалося. Найчастіше воріт Горяїнова погрожували здалеку: Радавічус відзначився потужним пострілом з-за меж штрафного - воротар зловив, Івашкевічус пробив з тридцяти метрів - той же результат. Але іноді атаки гостей набували загрозливі обриси. На 26-й хвилині Лукш з лівого флангу виконав довгий переклад на протилежний край штрафного, Данілевічус з льоту пробив - Горяїнов продемонстрував чудеса реакції і відбив м'яч. Через кілька хвилин затяжна атака литовців, що проходила за схемою «навіс в штрафну - винос», закінчилася потужним ударом Івашкевічуса з лінії штрафного - наш голкіпер знову на висоті і зміг у стрибку перевести на кутовий. Господарі, втім, теж не сиділи склавши руки. Вони завжди готові були розгорнути швидку контратаку, яка в зародку виглядала дуже перспективно, але українці або квапилися понад міру, або безбожно затягували її розвиток. Як підсумок - біля воріт Арлаускіса до кінця першого тайму було не так уже й багато примітного. Хоча в самій кінцівці першої сорокап'ятихвилинці українці повернули собі ігрову перевагу і навіть встигли влаштувати декілька пожеж в чужій штрафній. Один з них закінчився навісом на Чигринського і ударом Дмитра з льоту - воротар зумів відбити м'яч у бік, де за вдалим збігом обставин опинився Гусєв. Спроба добити - ще один сейв литовського голкіпера. Друга половина зустрічі, як і перша, почалася для збірної України з помилки біля своїх воріт. Невпевнений перехоплення навісу Горяїновим призвів до втрати м'яча у власному штрафному. На щастя, Шернас тут же провів майстер-клас для нашого воротаря по грі руками, і гра була зупинена. Зате в атаці виходило дуже непогано: Шевченко протягнув уздовж лицьової, відпасував на лінію штрафного, звідки Коноплянка пробив по воротах - над поперечиною. На руку української збірної грало ту обставину, що литовці ні в якій мірі не збиралися миритися з відставанням у два м'ячі і йшли вперед. Це дозволяло нашим гравцям вільніше і розкутіше відчувати себе в організації атак, тим більше що оборона непогано справлялася зі своїми обов'язками. Тому контратаки українців стали нормою ігровий другого тайму, як, втім, і контратаки гостей. Проблема литовців полягала в слабкій підтримці атак з глибини: насуваючись на чужі ворота втрьох-учотирьох, можна було розраховувати на успіх тільки в тому випадку, якщо оборона твердо намірилася влаштувати своєму голкіперу «жаркий вечір». Наші захисники були більш гуманні по відношенню до Горяїнову, хоча рятувати свою команду Олександру все одно іноді доводилося. У збірної України проблем з масування атак не було, але у них виникали інші труднощі. Все ж таки зіграність поки ще далека від ідеалу, а у випадках, коли потрібно було прийняти якесь рішення, (наприклад, віддати пас ліворуч, праворуч, тому чи піти в обведення) часто приймалися не найоптимальніші. Будемо сподіватися, що з часом Мирону Маркевичу вдасться це побороти. Втім, проблеми-проблемами, а атакувала наша збірна багато і досить небезпечно, і ті два м'ячі, які побували у воротах збірної Литви з сорок шостий за дев'яносту - не випадковість і не збіг. На 68-й хвилині Коноплянка звільнився на своєму фланзі, попросив м'яч, Гусєв - молодець - зауважив, виконав точну діагональ. Далі - справа техніки. Техніки Євгену не позичати, з її допомогою він розправився з Алундеріс і увійшов до штрафної, де і був збитий відсталим захисником - пенальті. Шевченка познущався над воротарем, катнув м'яч точно під ліву штангу - 3:0. Через десять хвилин швидка та ефектна комбінація розіграна гравцями «Шахтаря», «Металіста» і «Динамо» - Кобіним, Олійником і Шевченко - дозволила останньому вийти на оперативний простір і з лінії штрафної без перешкод пробив у правий нижній - голкіпер зміг зачепити м'яч, але не зупинити - 4:0! Кінцівка вийшла цікавою: продовжили атакувати українці, не опустили руки литовці, але до фінального свистка цифри на табло не змінилися. Рахунок, звичайно, вийшов розгромний, але однозначну оцінку збірної дати важко, як командно, так і індивідуально. Воно, взагалі, рідко так буває, щоб все однозначно. Наприклад, Алієв провів досить сильно перший тайм і практично розчинився в другому. Кобін чергували блискучу гру з нервовими втратами м'яча і позиційними помилками (як він, наприклад, на останніх хвилинах Галкевічуса один на один упустив, благо Горяїнов виручив). Дебютанти залишили гарне враження: вдало вписався Коноплянка, непогано увійшли до гри Полевой і Олійник, а Горяїнов провів просто блискучий матч. Ну, а головний дебютант перший свій екзамен здав на відмінно: з перемогою Вас, Мирон Богданович! Олег Гарнцарік, спеціально для UA-Футбол
ua-football.com
|
