"Шахтар" (Свердловськ) - ФК "Полтава" - 1:2 (0:1)
Голи: Помазання, 84 - Радченко, 28 (пен.), Паламар, 90 +2
"Шахтар": Старцев, Штанченко, Сірої, Савін, Минка (Олійник, 88), Р. Коновалов (Дорошенко, 81), Кошелєв (Тіечко, 49), Кір'янов (Якушин, 78), Цабрія, Когут (Морев, 75) , Помазання
Головний тренер: Андрій Порохненко
"Полтава": Зарубін, Деордіца, Новицький, Ятленко, Радевич, Бичков, Григоренко, Бриж (Реуцький, 35), Батусов (Книжник, 80), Радченко (Пономар, 73), Козаченко (Зеленевіч, 60)
НЗ: Шпак, Гриневич, Бондаренко
Головний тренер: Юрій Малигін
Попередження: Григоренко, Реуцький, Зеленевіч, Шпак - Цабрія, Тіечко, Кір'янов, Минка, помазання, Сірої
Керівництво клубу поставило перед «Полтавою» завдання: зайняти друге місце. Отже, втрачати очки у Свердловську, не можна було ні за яких обставин. Адже дихаючий в спину «Кремінь» набирав у цьому турі 3 очки, не виходячи на поле. Але з іншого боку, «гірники» у другій частині першості лише один матч програли і ще один звели внічию. А в інших - перемоги. До того ж в трьох останніх іграх між собою команди розходилися миром. Додатково до всього цю гру ще пропускав і Сергій Артюх.
Свердловськ зустрів полтавчан дощовою погодою. Тренуватися довелося на грунтовій майданчику з рідкісними вкрапленнями трави. А в день матчу на місто ринула злива, що рідкість для тутешніх місць.
З усіх можливих варіантів ким замінити Артюха на позиції правого півзахисника, Юрій Малигін вибрав наступний: Деордіца зайняв позицію правого захисника, а грає на ній Бичков перемістився в півзахист. Рішення тренера виявилося вірним. Не знаю, де Саша себе відчуває більш комфортно, але це був явно його день. Адже по суті, саме його успішні дії зумовили результат поєдинку.
Свердловчане з перших хвилин кинулися в атаку, але їх дії носили нехитрий характер, і всі читалося захисниками «Полтави». На 9-й хвилині вступив у гру Зарубін, відбивши сильний удар з-за меж штрафної. Поступово полтавчани вирівняли гру і, контролюючи м'яч, вже самі заграли першим номером. Незабаром господарі спорудили свій найнебезпечніший момент у першому таймі. Серія навісів і м'яч заметушився у штрафному «Полтави», але свердловчан в завершальній стадії підвело виконавську майстерність: Кошелєв не потрапляє в створ, а Когут не встигає підставити ногу. Щоб буває за марнотратство небезпечних моментів, всі чудово знають - якщо сам не забиваєш, то будь пильний в обороні, бо прилетить, звідки не чекали. Рейд Бичкова в штрафну «Шахтаря» закінчився тим, що хтось із захисників "Шахтаря" грає рукою. Юрій Малигін дає вказівку, щоб пенальті пробивав Радченко. Форвард виконав одинадцятиметровий бездоганно: в ліву від воротаря «дев'ятку», позбавивши павучка його будиночка. Тепер Валера забиває не тільки в домашніх іграх, але і в гостьових.
Практично в наступній же атаці полтавчани повинні були забивати знову. Радченко пасом вивів Брижа практично один на один. Але наш хавбек не став бити одразу другим торканням і його наздогнав захисник, та й Старцев вчасно вийшов з воріт. В результаті зіткнення Бриж ще і травму отримав.
Другий тайм виявився зовсім іншим за змістом. Господарі посилили натиск на ворота Зарубіна, раз, за разом навішуючи в штрафну з будь-яких точок. Більшість таких передач переривалися Новицьким і Ятленко, але от їх кількість зашкалював. Думається, що після матчу голови у обох наших центрбеков гули й футболісти напевно відчували відчуття, ніби провели дванадцять раундів у ринзі. А у нападників «Полтави» не виходило зачепитися за м'яч, через що півзахисники глибше сіли до своїх воріт і не встигали на підборах.
Ситуація нагніталася і першим дзвіночком був момент у Тіечко, коли бив він з кута воротарського, але врятував Зарубін. А ще через час Морев не влучив по порожніх воротах, коли наш воротар, граючи на виході, не дістався до м'яча. Правда, в цьому епізоді схоже було, що гравець «Шахтаря» порушував правила в боротьбі з Зарубін, але суддівський свисток мовчав. І все ж кількість перейшла в якість. На 84 хвилині Цабрія виконав черговий навіс з флангу, а помазання на цей раз верхову боротьбу виграв, пробивши під поперечину.
Свердловчане кинулися забивати другий гол. Але часу залишалося всього нічого, здавалося, що і на цей раз команди зіграють внічию, але в ці хвилини ініціативу взяв на себе Пономар. У час, що залишився він кілька разів зіграв успішно в боротьбі відразу з трьома захисниками, заробляючи штрафні. Гра в компенсований час перемістилася до воріт Старцева. Суддя поглядав на секундомір, коли у бічній лінії збили Зеленевіча. Зі стандарту навісив Ятленко, захисники м'яч вибили, але перший на підборі Бичков. Удар у дотик у нього вийшов відмінний, як то кажуть, м'яч ліг на ногу. Забий і був би гол-красень, але і Старцев не дарма їсть свій хліб. Удар у «дев'ятку» він відбиває, але не в бік, а у воротарський. А там спритнішим за усіх виявляється Пономар, головою переправляючи м'яч у сітку. Радості після фінального свистка у наших футболістів було не менше, ніж у гравців «Інтера», які виграли Лігу Чемпіонів.
Думається, що Пономар цей гол додасть впевненості. І, поза сумнівом, те, що ця перемога цінна не тільки тим, що «Полтава» набрала три очки. Гравці довели перш за все самі собі, що їм під силу диктувати свою волю супернику, вони здатні переламувати хід невдало складається матчу, проявляючи вольові якості. А це означає, що вони - КОМАНДА!
Прес-служба ФК "Полтава"
fc-poltava.at.ua
|
